М’язи і фасції голови. Діафрагма.

М’язи і фасції голови

М’язи голови підрозділяють на дві групи: м’язи лиця (мімічні)  і  жувальні  м’язи.  Необхідно   підкреслити, що переважно ці дві групи м’язів функціонують спільно (при розмові, жуванні, ковтанні та позіханні). М’язи лиця, що розвиваються з мезенхіми другої (під’язикової) зябрової дуги, розташовані поверхнево під шкірою, мають коловий чи радіальний напрямки. Колові м’язи є замикачами і розміщені навколо отворів у ділянці голови. Радіальні м’язи є розширювачами. На відміну від інших скелетних м’язів, м’язи лиця починаються від кісток черепа і закінчуються в шкірі, тому в ділянці розташування м’язів лиця поверхневої фасції немає. Скорочуючись, м’язи лиця формують складні рухи – міміку обличчя, що виражає емоційний стан людини (радість, сум, страх, тугу, здивування, захоплення тощо). Жувальні м’язи, що розвиваються із мезенхіми першої (нижньощелепної) вісцеральної дуги, на відміну від м’язів лиця, починаються від різних кісток черепа, але прикріплюються до нижньої щелепи. Скорочуючись, вони приводять в рух нижню щелепу у скронево-нижньощелепному суглобі, чим забезпечується жування, ковтання і артикуляція.

М’язи лиця

М’язи лиця (musculi faciei) переважно парні, їх раніше називали мімічними м’язами. Відповідно до ділянок  розташування  їх  підрозділяють  на:  м’язи

склепіння черепа; м’язи вушної раковини; м’язи, що оточують щілину повік; м’язи, що оточують носові отвори (ніздрі); м’язи, що оточують ротову щілину. Усі м’язи лиця іннервуються гілками лицевого нерва (VII черепний нерв).

 

М’язи склепіння черепа

 

Надчерепний    м’яз    (т.   epicrаnius)   складається з таких трьох частин: потилично-лобового м’яза, скронево-тім’яного м’яза і апоневротичного шолома.

Потилично-лобовий   м’яз   (m.  occipitofrontаlis)

має потиличне черевце, що розташоване в потиличній ділянці, і лобове черевце в ділянці чола. Ці два черевця з’єднані між собою широким сухожилком – апоневротичним  шоломом.

Потиличне черевце (vеnter occipitаlis) плоске, розташоване на поверхні потиличної луски і розділене волокнистою пластинкою на праву і ліву частини.

Початок: від найвищої каркової лінії і задньої поверхні основи соскоподібного відростка скроневої кістки.

Прикріплення:  м’язові  пучки  прямують  догори і вплітаються в апоневротичний шолом.

Функція:  тягне  апоневротичний  шолом  разом з волосистою частиною шкіри голови назад; поперечні складки шкіри на чолі розгладжуються.

Лобове черевце (vеnter frontаlis) плоске, також розділене посередині вузькою волокнистою  смужкою на дві чотирикутні частини, що розташовані в лобовій ділянці.

Початок: від апоневротичного шолома на рівні переднього краю волосистої частини голови.

Прикріплення:   м’язові   пучки   прямують   вниз і вплітаються в шкіру брів та присередню частину колового м’яза ока.

Функція: піднімає брову, при цьому утворюються поперечні складки шкіри на чолі. Обличчя приймає вираз уваги і подиву. Таким чином, лобове і потиличне черевце за функцією є антагоністами.

 

Скронево-тім’яний м’яз (m. temporoparietalis) розташований на бічній поверхні склепіння черепа над вушною раковиною.

Початок: від бічної частини апоневротичного шолома.

Прикріплення: до внутрішньої поверхні хряща вушної раковини.

Функція: тягне вушну раковину догори.

Апоневротичний шолом, який ще називають надчерепним апоневрозом (galea aponeurotica; aponeurosis epicranius) представлений плоскою тонкою сполучнотканинною пластинкою, яка міцно зрощена зі шкірою волосистої частини голови сполучнотканинними пучками. Апоневротичний шолом найтовщий в потиличній ділянці, у скроневих ділянках він зрощений з фасцією скроневого м’яза і прикріплюється до скроневої лінії. Між апоневротичним шоломом і окістям кісток склепіння черепа міститься прошарок пухкої сполучної тканини. При скороченні потилично-лобового м’яза апоневротичний шолом разом зі шкірою волосистої частини голови легко зміщується над склепінням черепа (скальпується при травмах).

Кровопостачання: надчерепний м’яз кровопостачається гілками потиличної, задньої вушної, поверхневої скроневої і надочноямкової артерій.

 

М’яз гордіїв (т. procеrus) парний, вузький і розташований в ділянці кореня носа.

Початок: від зовнішної поверхні носової кістки. Прикріплення: вплітається в шкіру чола між бровами. Функція: тягне шкіру лоба донизу, утворюючи поперечні складки шкіри в ділянці надперенісся. М’яз гордіїв є антагоністом лобового черевця потиличнолобового м’яза, сприяє розправленню поперечних складок на чолі.

Кровопостачання: гілками кутової і надблокової артерій.

М’яз-зморщувач брови (т. corrugator supercilii) парний, тонкий, залягає в товщі брови.

Початок: від присередньої частини надбрівної дуги лобової кістки.

Прикріплення:  м’язові  пучки  спрямовані  догори і вбік, вплітаються в шкіру брови. Частина пучків цього м’яза переплітається з пучками колового м’яза ока.

Функція: тягне брову до серединної лінії, при двобічному скороченні зближає брови, утворюючи вертикальні складки шкіри між ними.

Кровопостачання: гілками надочноямкової  і поверхневої скроневої артерій.

М’язи вушної раковини

М’язи вушної раковини в людини розвинуті слабо. Небагато людей здатні рухати вушною раковиною. Розрізняють 3 вушні м’язи: верхній, передній і задній.

Верхній вушний м’яз (т. auricularis superior) розташований у скроневій ділянці голови.

Початок: від бічного краю апоневротичного шолома і скроневої фасції.

Прикріплення: дуже тонкі м’язові пучки прямують донизу і прикріплюються до шкіри вушної раковини біля її основи.

Функція: тягне вушну раковину догори.

Передній вушний м’яз (т. auriculаris anterior) непостійний, розташований у скроневій ділянці попереду вушної раковини.

Початок: від скроневої фасції.

Прикріплення: дуже тонкі м’язові пучки, що прямують назад і дещо донизу, прикріплюються до хряща зовнішнього слухового ходу.

Функція: тягне вушну раковину вперед.

Задній вушний м’яз (т. auriculаris posterior) розташований у соскоподібній ділянці.

Початок: від соскоподібного відростка.

Прикріплення: тонкі м’язові пучки, що прямують вперед, прикріплюються до задньої опуклої поверхні вушної раковини біля її основи.

Функція: тягне вушну раковину назад.

Кровопостачання: усі вушні м’язи кровопостачаються  гілками  поверхневої  скроневої  (передній і верхній м’язи) і задньої вушної (задній м’яз) артерій.

М’язи, що оточують щілину повік

Коловий м’яз ока  (т. orbiculаris оculі) має форму плоского широкого кільця, розташований навколо очноямкового входу. М’яз має очноямкову, повікову і глибоку частини:

– очноямкова частина (pars orbitаlis) представлена широкою пластинкою, що оточує очноямковий вхід і розташовується на її кістковому краї;

початок: від носової частини лобової кістки, лобового відростка і переднього сльозового гребеня верхньої щелепи, присередньої повікової зв’язки;

прикріплення: м’язові пучки розходяться догори і вниз, прямують вбік навколо очної ямки; біля бічного краю орбіти верхні і нижні пучки сходяться, утворюючи плоске замкнуте м’язове кільце; зверху в глибокі пучки очноямкової частини вплітаються м’язові пучки лобового черевця потилично-лобового м’яза і м’яза-зморщувача брови;

функція: очноямкова частина м’яза зажмурює око, утворюючи при цьому віялоподібні зморшки на шкірі очноямкової ділянки; зміщає брову вниз і одночасно відтягає шкіру щоки догори.

– повікова частина (pars palpebrаlis) представлена двома тонкими пластинками, що залягають під шкірою верхньої та нижньої повік;

початок: від присередньої повікової зв’язки і прилеглої до неї частини орбіти, а також від передньої стінки сльозового мішка;

прикріплення: м’язові волокна йдуть по передній поверхні верхнього та нижнього хрящів повік до бічного кута ока, де прикріплюються до бічної повікової зв’язки і окістя орбіти;

функція: повікова частина м’яза стуляє повіки, рівномірно розподіляє по передній поверхні очного яблука сльозу;

– глибока частина (pars profunda), колись вона називалась сльозовою частиною  (pars  lacrimаlis) – це найглибші м’язові пучки колового м’яза ока;

початок: від заднього сльозового гребеня сльозової кістки і задньої стінки сльозового мішка;

прикріплення: обігнувши сльозовий мішок позаду, волокна цієї частини м’яза вплітаються у повікову частину колового м’яза ока і стінку сльозового мішка; функція: м’язові  волокна  скорочуючись,  розширюють сльозовий мішок, сприяючи відтоку сльози в носову порожнину через носо-сльозову протоку.

Коловий м’яз ока в цілому є замикачем очної щілини.

Кровопостачання: коловий м’яз ока кровопостачається гілками лицевої, поверхневої скроневої, підочноямкової та надочноямкової артерій.

 

М’язи, що оточують ніздрі

Носовий м’яз (т. nasаlis) має поперечну і крилову частини:

– поперечна частина (pars transvеrsa) розташована в ділянці крила та хрящової частини спинки носа;

початок: від коміркових підвищень ікла і різців на передній поверхні верхньої щелепи;

прикріплення: м’язові пучки направляються догори і присередньо, переходять у тонкий апоневроз, що перекидається через хрящову частину спинки носа і продовжується в однойменний м’яз протилежного боку;

функція: поперечна частина правого і лівого носових м’язів звужує отвори ніздрів, притискаючи їх до носової  перегородки.

– крилова частина (pars alаris) дещо прикрита коловим м’язом рота і м’язом-підіймачем верхньої губи; початок: від коміркових поверхонь верхньої щелепи трохи нижче і присередньо від поперечної частини;

прикріплення:  м’язові  пучки  прямують  догори і присередньо, вплітаються в шкіру крила носа;

функція: крилова частина носового м’яза відтягає крило носа вниз і вбік, розширюючи ніздрю.

Кровопостачання: носовий м’яз кровопостачається гілками верхньої губної і кутової артерій.

М’яз-опускач носової перегородки (т. depressor sеpti nаsі).

Початок: від коміркового випину присереднього різця верхньої щелепи.

Прикріплення: до хрящової частини носової перегородки.

Функція: опускає носову перегородку.

Кровопостачання: верхня губна артерія.

М’язи, що оточують ротову щілину

Навколо ротової щілини розташовані такі м’язи: коловий м’яз рота, що є замикачем, і кілька м’язів, що мають радіальний напрямок і є розширювачами ротової щілини.

Коловий м’яз рота (т. orbiculаris оris) залягає в товщі губ і формує їх. Він утворений коловими м’язовими пучками, а також волокнами, що підходять до ротового отвору від сусідніх м’язів лиця: щічного, м’яза – підіймача верхньої губи, м’яза – підіймача кута рота, м’яза – опускача нижньої губи, м’яза – опускача кута рота тощо. Їх м’язові пучки вплітаються також у шкіру і слизову оболонку верхньої і нижньої губ. Частина м’язових пучків колового м’яза рота переходить з однієї губи в іншу. Відповідно до розташування м’язових пучків, у коловому м’язі рота виділяють крайову і губну частини:

– крайова частина (pаrs marginаlis)  розташована в периферійних відділах м’яза. Вона сформована як коловими м’язовими пучками, так  і  пучками прилеглих сусідніх м’язів лиця,  особливо  тих, що розміщені поблизу кутів рота; тому у ділянках кутів рота розташовані м’язові пучки, що йдуть радіально стосовно ротової щілини й у передньозадньому напрямку.

– губна частина (pаrs labiаlis) залягає в  товщі губ, її м’язові пучки проходять від одного кута рота до протилежного, вплітаються в шкіру і слизову оболонку верхньої і нижньої губ. М’язові пучки губної частини оточують ротову щілину.

Початок і прикріплення: шкіра кутів рота.

Функція: круговий м’яз рота звужує і закриває ротову щілину, висуває губи вперед і підгортає їх всередину; бере участь в актах смоктання, жування і артикуляції.

Кровопостачання: верхня і нижня губні, а також підборідна артерії.

М’яз-опускач кута рота (т. depressor аnguli оris) парний, має форму трикутної пластинки.

Початок: м’язові волокна починаються широкою основою від нижнього краю передньої третини тіла нижньої щелепи збоку від підборідного отвору.

Прикріплення: м’язові пучки, звужуючись догори, вплітаються в шкіру ділянки кута рота і верхньої губи.

Функція: опускає кут рота і тягне його дещо вбік. Обличчя при цьому має незадоволений вигляд.

Кровопостачання: нижня губна і підборідна артерії.

М’яз-опускач нижньої губи (т.  depressor lаbii inferiоris) парний, має вигляд широкої тонкої чотирикутної  пластинки.

Початок: від нижнього краю передньої частини основи нижньої щелепи, нижче підборідного отвору.

Прикріплення:   пучки   м’яза   прямують   догори і присередньо, прикріплюються до шкіри і слизової оболонки нижньої губи, а також вплітаються в коловий м’яз рота. Бічна частина м’яза покрита пучками м’яза-опускача кута рота.

Функція: опускає нижню губу і тягне її дещо вбік. При двобічному скороченні вивертає губу, надає обличчю вигляд іронії, суму, відрази.

Кровопостачання: нижня губна і підборідна артерії. Підборідний м’яз (т. mentаlis) парний, короткий, має конусоподібну форму, розташований за м’язом – опускачем нижньої губи в підборідній ділянці.

 

М’яз-підіймач кута рота (т. levаtor аnguli оris) має трикутну форму.

Початок: від іклової ямки верхньої щелепи.

Прикріплення: пучки м’яза прямують зверху вниз і вперед, вплітаються в шкіру кута рота і в коловий м’яз рота.

Функція: тягне кут рота догори і вбік.

Кровопостачання: підочноямкова артерія.

М’яз-підіймач верхньої губи (т. levаtor lаbii superiоris) має стрічкоподібну форму.

Початок: від підочноямкового краю тіла верхньої щелепи.

Прикріплення: пучки м’яза прямують вниз і присередньо, вплітаються в шкіру кута рота, верхньої губи, крила носа і носо-губної складки.

Функція: піднімає верхню губу і крило носа, формує носо-губну борозну.

Кровопостачання: підочноямкова і верхня губна артерії.

М’яз-підіймач верхньої губи і крила носа (m. levator labiі superioris et alaeque nasi) має вигляд вузької смужки, пучки м’яза розташовані вертикально.

Початок: від лобового відростка верхньої щелепи.

Прикріплення: м’язові пучки вплітаються в шкіру верхньої губи і крила носа.

Функція: підіймає губу і крило носа.

Кровопостачання: підочноямкова і верхня губна артерії.

Малий виличний м’яз (т. zygomаticus minor) має стрічкоподібну  форму,  розташований  у  виличній і щічній ділянках.

Початок: від передньої поверхні виличної кістки і бічного краю м’яза-підіймача верхньої губи.

Прикріплення:   м’язові   пучки   прямують   вниз і присередньо, вплітаються в шкіру кута рота і верхньої губи.

Функція: підіймає кут рота і тягне його вбік; поглиблює носо-губну складку, є допоміжним м’язом сміху.

Кровопостачання: підочноямкова і щічна артерії.

Великий виличний м’яз (т. zygomаticus major) має стрічкоподібну форму, розташований у виличній і щічній ділянках збоку від малого виличного м’яза.

Початок: від виличної кістки.

Прикріплення: м’язові пучки прямують зверху вниз і вперед, прикріплюються до кута рота і верхньої губи.

Функція: тягне кут рота догори і вбік, є головним м’язом сміху.

Кровопостачання: підочноямкова і щічна артерії.

Щічний м’яз (т. buccinator) представлений широкою, тонкою, чотирикутною пластинкою, що залягає в товщі щоки між верхньою і нижньою щелепами; утворює м’язову основу щоки. З внутрішнього боку м’яз покритий слизовою оболонкою, утворює бічну стінку присінка рота.

Початок: від косої лінії нижньої щелепи, коміркових  підвищень  великих  кутніх  зубів  верхньої і нижньої щелеп, переднього краю крилоподібнонижньощелепного шва, що з’єднує нижню щелепу з крилоподібним гачком клиноподібної кістки.

Прикріплення: м’язові пучки направляються вперед і присередньо до кута рота, частково перехрещуються і продовжуються в коловий м’яз рота.

Задня і бічна частини щічного м’яза прикриті жувальним м’язом. На рівні верхнього великого кутнього зуба крізь щічний м’яз проходить привушна протока привушної слинної залози.

Функція: тягне кут рота назад і назовні; напружує щоку (“м’яз сурмачів”), притискає щоку до зубів;  виштовхує  назовні  вміст  ротової  порожнини і повітря.

Кровопостачання: щічна артерія.

М’яз сміху (т. risоrius) непостійний, має вигляд тонкої трикутної пластинки, розташований у передньому відділі щічної ділянки.

Початок: від жувальної і привушної фасції.

Прикріплення:   пучки   м’яза   проходять   вперед і присередньо, вплітаються в шкіру кута рота і коловий м’яз рота.

Функція: тягне кут рота вбік, утворюючи ямочку на щоці; формує “усмішку”.

Кровопостачання: лицева і щічна артерії, поперечна артерія лиця.

 

Варіанти й аномалії м’язів лиця

Для м’язів лиця характерна значна мінливість, що надає людині індивідуальні вирази обличчя – міміку.

Потилично-лобовий   м’яз   іноді   розщеплюється в ділянці потиличного черевця на кілька частин, часом це черевце відсутнє. Деколи потиличне черевце зростається із заднім вушним м’язом або прикріплюється до вушної раковини. Описаний випадок, коли існував поперечний м’яз потилиці (поперечний карковий м’яз), що починався від зовнішнього потиличного гребеня і прикріплювався до соскоподібного відростка скроневої кістки.

Вушні м’язи: часто відсутній передній вушний м’яз чи кілька вушних м’язів з одного або двох боків; вушні м’язи можуть зростатися в одну м’язову пластинку.

 

Коловий м’яз ока іноді слабо розвинутий, особливо його очноямкова і глибока частини. Часом значно збільшується очноямкова частина цього м’яза, тоді його пучки переходять на щоку.

Коловий м’яз рота варіює в широких межах, часто зрощений із сусідніми м’язами лиця.

М’яз-опускач кута рота: іноді обидва м’язи зближуються і навіть об’єднуються в один м’яз. Тоді такі м’язові пучки розташовуються зверху від підшкірного м’яза шиї й вже називаються поперечним м’язом підборіддя. Скорочення цих поперечних м’язових пучків обумовлює утворення подвійного підборіддя.

М’яз-опускач нижньої губи нерідко  роздвоєний чи зростається з прилеглими м’язами лиця, зокрема, з підшкірним м’язом шиї.

Підборідний м’яз часто роздвоєний, іноді зрощений із сусідніми м’язами лиця.

М’яз-підіймач верхньої губи часто зрощений із сусідніми м’язами лиця.

Виличні м’язи можуть бути зрощені між собою або розщеплені на окремі пучки. Мінливими є місця початку і прикріплення обох чи одного м’яза.

Щічний м’яз варіює за розмірами і формою, а також за місцями початку і прикріплення. Іноді м’яз має додаткові пучки, навіть два шари.

М’яз сміху часто відсутній з одного чи з обох боків, мінливими є місце його початку. Іноді він зрощений з великим виличним м’язом чи з підшкірним м’язом шиї.

 

 

Жувальні м’язи

Жувальні м’язи (musculi masticatorii), що розвиваються з мезенхіми першої зябрової (нижньощелепної) дуги, починаються від кісток черепа і прикріплюються до нижньої щелепи, забезпечуючи її рух у скронево-нижньощелепному суглобі. Усі жувальні м’язи іннервуються руховими гілками  трійчастого  нерва (V черепний нерв). До жувальних м’язів належать власне жувальний м’яз, скроневий м’яз, присередній і бічний крилоподібні м’язи.

 

 

Жувальний м’яз (т. massеter) має вигляд товстої чотирикутної пластинки, розташований у привушній ділянці, прикриває зовні гілку нижньої щелепи . За розташуванням м’язових пучків жувальний м’яз складається з двох частин: поверхневої частини (pars superficialis) і глибокої частини (pars profunda).

 

Початок: поверхнева частина – починається широким товстим сухожилком від нижнього краю виличної кістки і передніх двох третин виличної дуги, м’язові пучки прямують вниз і назад; глибока частина – від нижнього краю задньої третини виличної дуги і від усієї внутрішньої поверхні виличної дуги, м’язові пучки прямують вертикально вниз.

Прикріплення: поверхнева частина м’яза прикріплюється до жувальної горбистості нижньої щелепи, а глибока частина – до бічної поверхні вінцевого відростка нижньої щелепи.

До зовнішньої поверхні жувального м’яза прилягає її щільна фасція. Позаду від жувального м’яза розташована привушна слинна залоза. Вивідна протока цієї залози проходить горизонтально по зовнішній поверхні поверхневої частини жувального м’яза на рівні між її верхньою і середньою третинами.

Функція: жувальний м’яз піднімає нижню щелепу, притискаючи з великою силою нижні кутні зуби до верхніх кутніх зубів; поверхнева частина м’яза бере участь у висуванні нижньої щелепи вперед.

Кровопостачання: жувальна артерія і поперечна артерія лиця.

Скроневий м’яз (т. temporаlis) займає всю скроневу ямку, а знизу переходить у вузький потужний сухожилок.

Початок: від зовнішньої поверхні тім’яної кістки нижче від нижньої скроневої лінії, скроневої поверхні лобової кістки, великого крила клиноподібної кістки і луски скроневої кістки, а також від внутрішньої поверхні скроневої фасції.

Прикріплення: передні пучки скроневого м’яза розташовані вертикально, а задні – майже горизонтально; знизу ці пучки переходять у короткий товстий і вузький сухожилок, що прикріплюється до вінцевого відростка нижньої щелепи.

Функція: піднімає  нижню  щелепу,  притискаючи в основному нижні передні зуби до верхніх (акт кусання); задні пучки м’яза тягнуть назад висунуту вперед нижню щелепу.

Кровопостачання: поверхнева і передня глибока скроневі артерії.

Присередній крилоподібний м’яз (т. pterygoideus mediаlis) має вигляд товстої чотирикутної пластинки, розташований у підскроневій і крилоподібній ямках, прилягає до внутрішньої поверхні гілки нижньої щелепи.

Початок: від стінок крилоподібної ямки і крилоподібного відростка клиноподібної кістки.

Прикріплення: пучки м’яза проходять зверху вниз, вбік і назад та прикріплюються до крилоподібної горбистості на внутрішній поверхні кута нижньої щелепи.

Функція: піднімає нижню щелепу і висуває її вперед. Кровопостачання: верхньощелепна і лицева артерії.

Бічний крилоподібний м’яз (т. pterygoіdeus laterаlis) товстий і короткий, розташований у підскроневій і крилоподібній ямках. Волокна м’яза орієнтовані горизонтально в передньозадньому напрямку. М’яз має дві головки – верхню головку (caput superius) і нижню головку (caput inferius).

Початок: верхня головка починається від верхньощелепної поверхні і підскроневого гребеня великого крила клиноподібної кістки, нижня головка – від зовнішньої поверхні бічної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки.

Прикріплення: обидві головки м’яза об’єднуються, пучки м’яза направляються назад і вбік, прикріплюються до крилоподібної ямки і передньої поверхні шийки нижньої щелепи, суглобової капсули і суглобового диска скронево-нижньощелепного суглоба. Між двома головками м’яза проходять щічний нерв і щічна артерія.

Функція: бічний крилоподібний м’яз при однобічному скороченні зміщає нижню щелепу в протилежний бік, при двобічному скороченні висуває її вперед. Одночасно відтягається вперед суглобова капсула і суглобовий диск скронево-нижньощелепного суглоба.

Кровопостачання: верхньощелепна і лицева артерії.

Варіанти й аномалії жувальних м’язів

Жувальний  м’яз  часто  має   розділені   поверхневу і глибоку частини. Трапляються окремі  пучки, що направляються до скроневого чи щічного м’язів. Іноді глибока частина жувального м’яза зростається зі скроневим чи щічним м’язом.

Скроневий м’яз може мати загальні з жувальним м’язом пучки, а  також  м’язові  пучки,  що  відходять до   бічного   крилоподібного   м’яза.   Місця   початку і прикріплення м’яза є мінливими, іноді м’яз починається за межами скроневої ямки, а зона прикріплення доходить до рівня комірки третього верхнього великого кутнього зуба.

Присередній крилоподібний м’яз може мати додаткові пучки, що йдуть до м’яза-підіймача піднебінної завіски.

Бічний крилоподібний м’яз: іноді його дві головки мають загальний початок, навіть два окремі м’язи, або верхня головка зростається зі скроневим м’язом.

 

 

Топографія фасцій і клітковинних просторів голови

 

Щільна шкіра лобової, тім’яної та потиличної ділянки голови покрита волоссям, у ній розташовані численні потові і сальні залози. Шкіра міцно з’єднана вертикально орієнтованими сполучнотканинними пучками з апоневротичним шоломом. Завдяки цьому підшкірна клітковина розділена на безліч комірок, заповнених жировою тканиною, у якій проходять внутрішньошкірні артерії та вени. Кровоносні судини зрощені із сполучнотканинними пучками. Тому навіть при невеликих пораненнях шкіри волосистої частини голови кровоносні судини не спадаються, і це призводить до рясних кровотеч. З окістям апоневротичний шолом зрощений неміцно, тому шкіра разом із апоневротичним шоломом досить рухлива. У бічних відділах голови апоневротичний шолом стоншується і продовжується у скроневу фасцію. Між апоневротичним шоломом надчерепного м’яза і окістям розташована підапоневротична клітковина товщиною 2–3 мм, що обмежована місцями початку і прикріплення частин цього м’яза. Під окістям кісток склепіння черепа міститься тонкий шар пухкої клітковини товщиною 0,5–1 мм, що розділений лініями швів. По лініях швів окістя зростається з кістками склепіння черепа.

Шкіра  обличчя  тонка,  містить  численні  сальні і потові залози. Незначний шар підшкірної клітковини покриває все обличчя, окрім спинки носа. Поверхнева фасція в ділянці голови відсутня, бо м’язи лиця вплітаються в шкіру. Але кожен м’яз лиця покритий власною тонкою фасцією і має виражену підшкірну жирову клітковину. На щічному м’язі у дітей утворюється жирове тіло щоки (carpus adiposum buccae), що додає специфічну округлість дитячим обличчям. Жирове тіло щоки прилягає до переднього краю жувального м’яза і розміщене в щільній сполучнотканинній капсулі, що зрощена з фасцією скроневого м’яза. Жирове тіло щоки має скроневий, очноямковий і крило-піднебінний відростки, які можуть служити шляхами поширення запальних процесів з бічної ділянки обличчя в очну ямку й у порожнину черепа. Скроневий відросток жирового тіла щоки проникає догори і вперед, аж під фасцію скроневого м’яза, нижня частина відростка заходить у передньобокові відділи обличчя аж під виличну ділянку. Від жирового тіла щоки в підскроневу ямку, аж до нижньої очноямкової щілини, відходить очноямковий відросток, а крило піднебінний відросток жирового тіла щоки проникає в крилопіднебінну ямку. Крилопіднебінний відрос ток іноді через нижньоприсередню частину верхньої очноямкової щілини заходить у порожнину черепа, де прилягає до стінки передньої міжпечеристої пазу хи твердої оболони головного мозку.

У ділянці голови є наступні фасції.

Скронева фасція (fascia temporalis) покриває зовні скроневий м’яз, починається від верхньої скро невої лінії і апоневротичного шолома. На 3–4 см вище виличної дуги скронева  фасція  розділяєть ся  на  поверхневу  пластинку  (lamina   superficialis), що прикріплюється до бічного краю виличної дуги, і глибоку пластинку (lаmina profunda), яка прикріп люється до присереднього краю виличної дуги. Між цими пластинками розміщена жирова клітковина, у якій проходять поверхневі скроневі кровоносні су дини, зокрема, розміщено венозне сплетення, лобові і виличні гілки вушноскроневого і лицевого нервів.

Ця жирова міжфасціальна клітковина продовжу ється вниз і вперед за межі скроневої ділянки. Разом з передньою частиною поверхневої пластинки скроневої фасції клітковина переходить на зовнішньопе редню поверхню виличної кістки і на виличні м’язи.

Між скроневою фасцією і скроневим м’язом та кож є прошарок клітковини, що продовжується вниз під виличну дугу у вузьку щілину між скроневим і жувальним м’язами, а потім переходить у кліт ковину між жувальним м’язом і бічною поверхнею гілки нижньої щелепи. У цьому просторі проходять жувальні артерія, вена і нерв до жувального м’яза. У проміжку  між  переднім краєм  скроневого  м’яза (під фасцією скроневого м’яза) і зовнішньою стінкою очної ямки є жирова клітковина, що сполучається з жировим тілом щоки.

Щічно-глоткова фасція (fascia buccopharyngea) зовні покриває щічний м’яз і переходить в адвентицію бічної стінки глотки. Ця фасція на ділянці між крилоподібним гачком клиноподібної кістки вгорі і нижньою щелепою донизу ущільнюється і утворює крило-нижньощелепний шов. З боку порожнини рота щічний м’яз покритий слизовою оболонкою.

Жувальна фасція (fascia masseterica) покриває однойменний м’яз і міцно зростається з ним; угорі фасція прикріплюється до бічної поверхні виличної кістки  і виличної дуги, а також до країв гілки нижньої шелепи. Попереду жувальна фасція зростається зі щічноглотковою фасцією, а позаду – з капсулою привушної слинної залози. По бічній поверхні жувального м’яза, що вкритий фасцією, проходить в задньопередньому напрямку протока привушної слинної залози, устя якої відкривається на слизовій оболонці присінка рота на рівні другого верхнього кутнього зуба.

Привушна фасція (fascia parotidea) є продовженням жувальної фасції. Біля переднього краю привушної залози ця фасція розщеплюється на поверхневу і глибоку пластинки, які обгортають залозу ззовні і зсередини, утворюючи для неї щільну волокнисту капсулу. Від капсули в товщу залози відходять численні перетинки, що поділяють залозу на частки. Позаду залози поверхнева і глибока пластинки зростаються, привушна фасція прикріплюється до хряща вушної раковини та соскоподібного відростка скроневої кістки і переходить у фасцію шиї. Стовщена глибока пластинка привушної фасції, що вкриває глотковий відросток привушної залози, має щілини, через які запальний процес може проникати в навкологлотковий та заглотковий простори.

 

У   скроневій   ділянці   між   скроневим   м’язом і окістям, в ділянці скроневої ямки міститься глибокий   клітковинний   простір,   який   сполучається з підскроневою ямкою. У цю клітковину проходять глибокі скроневі кровоносні судини з підскроневої ямки.

Ділянку підскроневої ямки розглядають як глибоку ділянку обличчя, де біля нижньої частини скроневого і крилоподібних м’язів містяться жирова клітковина, у якій проходять судини і нерви. У підскроневій ділянці виділяють скронево-крилоподібний і міжкрилоподібний клітковинні простори, що сполучаються між собою. Скронево-крилоподібний клітковинний простір, у якому міститься верхньощелепна артерія і венозне крилоподібне сплетення, розташований між скроневим і бічним крилоподібним м’язами. Частина вен цього венозного сплетення проходить у товщі фасції бічного крилоподібного м’яза. Міжкрилоподібний клітковинний  простір  розташований   між   присереднім і бічним крилоподібними м’язами, що покриті власними фасціями. Там, де ці м’язи зближуються, їхні фасції утворюють одну пластинку, яка називається міжкрилоподібною фасцією. У міжкрилоподібному просторі проходять нижньощелепний нерв та його гілки, нижній комірковий, вушноскроневий, щічний і язиковий нерви, а також кровоносні судини.

Глибше усередині від глибокої ділянки обличчя розміщений навкологлотковий простір (spatium peripharyngeum), заповнений клітковиною. Він обмежований ззовні покритим фасцією присереднім крилоподібним м’язом, а зсередини – бічною стінкою глотки, позаду – покритий передхребтовою пластинкою шийної фасції, м’язами і поперечними відростками верхніх шийних хребців. М’язи, що починаються від шилоподібного відростка (шилоглотковий,   шило-язиковий,   шило-під’язиковий)  і покриті власними фасціями, розділяють навкологлотковий простір на передню і задню частини. Цей м’язово-фасціальний пучок, що бере початок від шилоподібного відростка скроневої кістки і з’єднується зі щічно-глотковою фасцією, у науковій літературі називається “шилодіафрагмою”. У задній частині навкологлоткового простору проходять внутрішня сонна артерія, внутрішня яремна вена і чотири черепних нерви (ІХ – язико-глотковий, Х – блукаючий, ХІ – додатковий, ХІІ – під’язиковий), а також розташовані біля внутрішньої яремної вени лімфатичні вузли. У передній частині навкологлоткового простору міститься жирова клітковина і дрібні кровоносні судини.