Лобова, тім’яна, потилична, решітчаста кістки.

Скелет голови – череп

 

Череп   (cranium)  побудований   з   окремих   кісток, які  з’єднані  між  собою  (окрім  нижньої  щелепи і під’язикової кістки) за допомогою швів. У порожнинах черепа розміщені різні за походженням і функцією органи: головний мозок, органи зору, слуху і рівноваги, нюху і смаку; початкові відділи травної і дихальної систем. Череп забезпечує їм опору і захист. Череп поділяють на два відділи: мозковий і лицевий. У мозковому черепі (neurocranium) розміщений головний мозок. Лицевий череп, або вісцеральний череп (viscerocranium) утворює кісткову основу обличчя, початок травного і дихального шляхів, у ньому розташовані органи чуття. Мозковий череп дорослої людини за об’ємом у два рази більший за лицевий. Він утворений з непарних кісток – лобової, клиноподібної, потиличної, решітчастої та парних тім’яних і скроневих кісток. До кісток лицевого черепа належать такі парні кістки: носова, сльозова, вилична, верхня щелепа, піднебінна, нижня носова раковина, а також непарні кістки – леміш, нижня щелепа, яка за допомогою суглоба з’єднана з черепом, і під’язикова кістка.

 

Кістки мозкового черепа

 

Лобова кістка (os  frontale)  у дорослих людей непарна, бере участь в утворенні переднього відділу склепіння черепа і передньої черепної ямки. Лобова кістка складається з чотирьох частин: лобової луски, парної очноямкової і носової частин.

Лобова луска (squama frontalis) має опуклу зовнішню поверхню (facies externa) і ввігнуту внутрішню поверхню (facies interna). Унизу луску відокремлює від правої і лівої очноямкових частин парний надочноямковий край (margo supraorbitalis), у якому ближче до носової частини лобової кістки є надочноямкова вирізка (incisura supraorbitalis), а інколи – надочноямковий отвір (foramen supraorbitale). Через ці структури проходять надочноямкові артерія і нерв. У присередній ділянці надочноямкового краю помітне заглиблення – лобова вирізка (incisura frontalis), через яку проходять однойменні нерв і кровоносні судини. З боків надочноямкові краї закінчуються виличним відростком    (processu zygomaticus), що з’єднується з виличною кісткою. Від виличного відростка догори і назад по поверхні луски проходить скронева лінія (linea temporalis) – місце прикріплення скроневої фасції, що покриває скроневий м’яз.

Трохи вище кожного надочноямкового краю видно опуклий валик – надбрівну дугу (arcus superciliaris), посередині між ними помітна гладка площина – надперенісся (glabella). Вище надбрівної дуги помітний лобовий горб (tuber frontale).

Внутрішня поверхня луски лобової кістки донизу переходить у горизонтально розташовані очноямкові частини.  На  внутрішній  поверхні  луски  по  серединній лінії йде борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris), що донизу переходить у ло- бовий гребінь (crista frontalis). В основі гребеня роз- міщений сліпий отвір (foramen caecum), де закріплю- ється відросток твердої оболони головного мозку.

Зовнішній край лобової луски зазубрений, має такі відділи: зверху і з боків – тім’яний край (margo parietalis), що  сполучається  з  тім’яними  кістками, а знизу з двох боків – клиноподібний край (margo sphenoidalis), що з’єднується з великими крилами клиноподібної  кістки.

Очноямкова частина (pars orbitalis) лобової кіст- ки парна, представлена тонкою пластинкою, що ле- жить горизонтально. Праву та ліву очноямкову частини відокремлює решітчаста вирізка (incisura ethmoidalis), в якій розташована дірчаста пластинка решітчастої кістки. На верхній – внутрішній поверх- ні (facies interna) очноямкових частин видні паль- цеподібні втиснення (impressiones digitatae) і мозкові випини  (juga  cerebralia).  Нижня –  очноямкова  по-

верхня (facies orbitalis) гладка, увігнута, вона утво- рює верхню стінку очної ямки (орбіти). Біля бічного кута очноямкової частини міститься ямка сльозової залози (fossa glandulae lacrimalis), а поблизу надочно- ямкової вирізки невелика заглибина – блокова ямка (fovea trochlearis). Поруч з ямкою розташована неве- лика блокова ость (spina trochlearis), з якою зроста- ється хрящовий блок (trochlea) для сухожилка верхнього косого м’яза ока.

Носова частина (pars nasalis) лобової кістки має форму підкови. Розташовуючись між очноямковими частинами, вона обмежує попереду і з боків решіт- часту вирізку (incisura ethmoidalis). Передній відділ носової частини зазубрений, з’єднується з носови- ми кістками і лобовими відростками верхніх щелеп. По серединній лінії від носової частини донизу від- ходить гребінець, який закінчується гострою носо- вою остю (spina nasalis). Він бере участь в утворенні кісткової носової перегородки. Праворуч і ліворуч від гребінця є отвори лобової пазухи (aperturae sinus frontalis). Лобова пазуха (sinus frontalis) у дорослих людей  має  різну  величину,  містить  повітря  і  розділена перегородкою лобових пазух (septum sinuum frontalium). У задніх відділах носової частини лобо- вої кістки є ямки, що прикривають собою відкриті догори комірки решітчастої кістки.

 

Потилична кістка (os occipitale) утворює задньонижній відділ мозкового черепа. У ній розрізняють основну частину, дві бічні частини і потиличну луску. Усі ці частини оточують великий отвір (foramen magnum), за допомогою якого порожнина черепа сполучається з хребтовим каналом.

Основна частина (pars basilaris) розташована перед великим отвором. У віці 18–20 років вона зростається з тілом клиноподібної кістки.  Верхня поверхня основної частини увігнута й утворює схил (clivus). На бічних краях основної частини проходить борозна нижньої кам’янистої пазухи (sulcus sinus petrosi inferioris). На нижній поверхні основної частини посередині розташований глотковий горбок (tuberculum pharyngeum), до якого прикріплюється задня стінка глотки.

Бічна частина (pars lateralis) парна, розміщена збоку від великого отвору. Поступово розширюючись, вона переходить позаду в непарну потиличну луску. На нижній поверхні кожної бічної частини є добре виражений  еліпсоїдної  форми  потиличний  виросток (condylus   occipitalis).   Виростки   своєю   опуклою   поверхнею  зчленовуються  з  верхніми  суглобовими  поверхнями атланта. Через кожну бічну частину над виростком  проходить  канал  під’язикового  нерва  (canalis nervi   hypoglossi),   у   якому   проходить   під’язиковий нерв    (XII    черепний    нерв).    Відразу    за    потиличним   виростком   міститься   виросткова   ямка   (fossa condylaris),  на   дні   якої   відкривається   непостійний отвір – виростковий канал (canalis condylaris), у якому проходить виросткова випускна вена.

Збоку від потиличного виростка помітна яремна вирізка(incisura jugularis).Позадуцювирізкуобмежує спрямований догори яремний відросток (processus jugularis). На мозковій поверхні бічної частини проходить добре виражена борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei).

Потилична луска (squama occipitalis) представлена широкою пластинкою з увігнутою внутрішньою поверхнею й опуклою зовнішньою. У центрі зовнішньої поверхні помітний зовнішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis externa), від якого вниз по серединній лінії до заднього краю великого отвору проходить зовнішній потиличний гребінь (crista occipitalis externa). Від потиличного виступу вправо і вліво йде вигнута донизу верхня каркова лінія (linea nuchae superior). Паралельно до останньої приблизно на рівні середини зовнішнього потиличного гребеня від нього відходить в обидва боки нижня каркова лінія (linea nuchae inferior). Над зовнішнім потиличним виступом буває непостійна менш помітна найвища каркова лінія (linea nuchae suprema). Лінії і горби є місцями прикріплення потиличних м’язів і фасцій.

На внутрішній поверхні потиличної луски добре виражене хрестоподібне підвищення (eminentia cruciformis), утворене борознами, що поділяють мозкову поверхню потиличної луски на 4 ямки. У центрі хрестоподібного підвищення виражений внутрішній потиличний виступ (protuberantia occipitalis interna).

Від виступу праворуч і ліворуч йде борозна поперечної пазухи (sulcus sinus transversi), що переходить у борозну сигмоподібної пазухи. Догори від внутрішнього потиличного виступу відходить борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris). Внутрішній потиличний виступ донизу звужується і продовжується у внутрішній потиличний гребінь (crista occipitalis interna), що досягає великого отвору. Зовнішній край потиличної луски зазубрений і має такі ділянки: зверху і з боків – ламбдоподібний край (margo lambdoideus), що сполучається з тім’яними кістками, і соскоподібний край (margo mastoideus), що з’єднується із скроневими кістками.

Тім’яна кістка (os parietale) парна. Тім’яні кістки утворюють верхньобоковий відділ склепіння черепа . Тім’яна кістка має вигляд чотирикутної пластинки з опуклою зовнішньою поверхнею (facies externa) і  увігнутою  внутрішньою поверхнею (facies interna). Для неї характерні чотири краї, три з яких зазубрені:  передній  лобовий  край  (margo  frontalis) з’єднується з лобовою кісткою; задній потиличний край (margo occipitalis) сполучається з потиличною кісткою; верхній стріловий край (margo sagittalis) з’єднується з однойменною кісткою протилежного боку; нижній лусковий край (margo squamosus) косо зрізаний і сполучається з лусковою частиною скроневої кістки.

Відповідно є 4 кути: передньоверхній – лобовий кут (angulus frontalis); передньонижній – клиноподібний кут (angulus sphenoidalis); задньоверхній – потиличний кут (angulus occipitalis); задньонижній – соскоподібний кут (angulus mastoideus).

На зовнішній поверхні тім’яної кістки виступає тім’яний горб (tuber parietale), нижче якого помітні дві вигнуті лінії – верхня і нижня скроневі лінії (lineae temporаles superior et inferior). Від них починаються однойменні фасція і м’яз.

Рельєф внутрішньої поверхні тім’яної кістки утворений прилеглою до неї твердою оболоною головного мозку та її судинами. Так, уздовж верхнього краю тім’яної кістки йде борозна верхньої стрілової пазухи (sulcus sinus sagittalis superioris). До цієї борозни, з’єднаної з однойменною борозною протилежного боку, прилягає верхня стрілова пазуха твердої мозкової оболони. У ділянці соскоподібного кута проходить борозна сигмоподібної пазухи (sulcus sinus sigmoidei). На внутрішній поверхні кістки помітні чисельні артеріальні борозни (sulci arteriosi) – сліди від оболонних артерій.

 

Решітчаста кістка (os ethmoidale) входить до складу переднього відділу основи черепа, а також лицевого його відділу, беручи участь в утворенні стінок орбіт і кісткової носової порожнини . У решітчастій кістці розрізняють горизонтально розташовану дірчасту пластинку, від якої по серединній лінії йде вниз перпендикулярна пластинка. З боків до дірчастої пластинки приєднуються решітчасті лабіринти, що ззовні закриті очноямковими пластинками.

Дірчаста пластинка (lamina cribrosa) розташована в решітчастій вирізці лобової кістки, бере участь в утворенні дна передньої черепної ямки і верхньої стінки кісткової порожнини носа. Пластинка має численні дірчасті отвори (foramina cribrosa),  через які проходять  у  порожнину  черепа  нюхові  нитки (I пара черепних нервів). Над дірчастою пластинкою по серединній лінії піднімається півнячий гребінь (crista galli). Спереду він продовжується в парний відросток – крило півнячого гребеня (ala cristae galli). Ці відростки разом з лобовою кісткою обмежують сліпий отвір (foramen caecum), у якому закріплюється відросток твердої оболони головного мозку.

Перпендикулярна пластинка (lamina perpendicularis) має неправильну п’ятикутну форму, що продовжується вниз від півнячого гребеня і розташована у стріловій площині. Перпендикулярна пластинка утворює верхню частину кісткової носової перегородки у кістковій порожнині носа.

Решітчастий  лабіринт  (labyrinthus  ethmoidalis) – парне утворення, що складається з кісткових передніх, середніх і  задніх  решітчастих комірок (cellulae ethmoidales anteriores, mediaе et posteriores), які  сполучаються між собою і з порожниною носа.

Решітчасті лабіринти розташовані по обидва боки від перпендикулярної пластинки і прикріплюються до кінців дірчастої пластинки. До присередньої стінки решітчастих лабіринтів прикріплені дві тонкі вигнуті кісткові пластинки – носові раковини, нижні краї яких вільно звисають в щілину між лабіринтом і перпендикулярною пластинкою. Зверху і позаду прикріплена верхня носова раковина (concha nasalis superior), нижче і трохи попереду від неї розміщена середня носова раковина (concha nasalis media). Іноді буває невелика третя раковина – найвища носова раковина  (concha  nasalis  suprema).  Між   верхньою і середньою носовими раковинами проходить вузький верхній носовий хід (meatus nasi superior). Поміж середньою і нижньою носовими раковинами розташований середній носовий хід (meatus nasi medius).

Задній кінець середньої носової раковини має вигнутий донизу гачкуватий відросток (processus uncinatus), що на цілому черепі з’єднується з решітчастим відростком нижньої раковини. Позаду від гачкуватого відростка в середній носовий хід виступає решітчастий пухир (bulla ethmoidalis) лабіринту. Між цим пухирем і гачкуватим відростком є решітчаста лійка (infundibulum ethmoidale). Через цю лійку лобова пазуха сполучається із середнім носовим ходом.

Бічна поверхня решітчастого лабіринту представлена гладкою тонкою очноямковою пластинкою (lamina orbitalis), що входить до складу присередньої стінки орбіти.