Стравохід

Стравохід

Cтравохід (oesophagus) у дорослої людини має вигляд дещо сплюснутої спереду назад трубки довжиною 22–30 см та діаметром 2,5–3 см, що сполучає глотку з шлунком. У спокійному стані просвіт стравоходу щілиноподібний. Стравохід починається на рівні межі між VI і VII шийними хребцями, закінчується на рівні тіла ХІ грудного хребця кардіальним отвором, який відкривається в шлунок.

У стравоході виділяють три частини: шийну, грудну і черевну.

Шийна частина (pars cervicalis, pars colli) стравоходу має довжину 5–8 см і простягається від рівня міжхребцевого диска між VI і VII шийними хребцями до рівня І–ІІ грудного хребця. Ця частина стравоходу прилягає до хребта, розташована майже по серединній лінії попереду передхребтової пластинки шийної фасції і позаду трахеї дещо ліворуч від неї. Тут з обох боків до стравоходу прилягають поворотні гортанні нерви та загальні сонні артерії.

Грудна частина (pars thoracica) стравоходу найдовша – 15–18 см, розташована у верхньому і нижньому задньому середостінні від верхнього отвору грудної клітки до стравохідного розтвору діафрагми, що відповідає рівню тіл ІХ–Х грудних хребців.

У верхньому середостінні стравохід прилягає до хребта, а його передня поверхня – до перетинчастої частини трахеї, ліворуч до нього прилягає ліва середостінна частина пристінкової плеври. На рівні IV грудного хребця, де проектується роздвоєння трахеї, стравохід найбільше відхилений вліво і прилягає до задньої поверхні лівого головного бронха. На цьому рівні попереду і зліва до стравоходу прилягає дуга аорти. У нижньому задньому середостінні на рівні V грудного хребця стравохід розташований по серединній лінії попереду хребта, а нижче відхиляється праворуч до рівня VII грудного хребця. Нижче V грудного хребця стравохід розміщений праворуч від грудної аорти. Починаючи від рівня VIII грудного хребця, стравохід знову відхиляється ліворуч і вперед, гвинтоподібно огинаючи аорту справа і попереду. У нижньому його відділі перед входом у стравохідний розтвір діафрагми стравохід розміщений попереду і дещо зліва від аорти. У цьому відділі до стравоходу спереду прилягає осердя (перикард), а справа – права середостінна частина пристінкової плеври. Нижче рівня V грудного хребця до задньої стінки стравоходу підходить правий блукаючий нерв, де його гілки утворюють задній блукаючий стовбур. До передньої стінки стравоходу підходить лівий блукаючий нерв, де його гілки формують передній блукаючий  стовбур.

Отже, грудна частина стравоходу у верхньому і нижньому задньому середостінні утворює чотири вигини – два у стріловій площині і два у лобовій площині.

Черевна частина (pars abdominalis) стравоходу найкоротша, має довжину 1–3 см, вкрита очеревиною і прилягає до лівої частки печінки. На рівні ХІ грудного хребця ліворуч черевна частина стравоходу переходить у шлунок. У черевну порожнину стравохід проходить разом з переднім і заднім блукаючими стовбурами (Х пара черепних нервів).

Стравохід оточений пухкою волокнистою сполучною тканиною, що забезпечує його рухливість. Лише передня стінка його шийної частини з’єднана з трахеєю щільною волокнистою сполучною тканиною.

Стравохід має три звуження:

–             глотково-стравохідне звуження (constrictio pharyngooesophagealis) – на рівні межі між VI i VII шийними хребцями;

–             звуження грудної частини, або бронхо-аортальне звуження (constrictio partis thoracicae; s. constrictіo bronchoaortica) – на рівні межі між IV і V грудними хребцями, де стравохід прилягає до лівого головного бронха;

–             діафрагмове звуження (constrictio phrenica; constrictio diaphragmatica) – на рівні стравохідного розтвору діафрагми. В цьому місці стравохід укріплює діафрагмово-стравохідна зв’язка (lig. рhrenicooesophagealis).

Стінка стравоходу складається з чотирьох шарів: слизової оболонки, підслизового прошарку, м’язової оболонки і зовнішньої сполучнотканинної оболонки (адвентиції). Зовнішньою оболонкою черевної частини стравоходу є серозна оболонка з підсерозним прошарком.

Слизова оболонка (tunica mucosa) стравоходу вистелена багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, у людей старшого віку можливе зроговіння. При переході стравоходу в шлунок епітелій стає одношаровим призматичним. У власній пластинці слизової оболонки розміщені кінцеві відділи кардіальних залоз (glandulae cardiacae) стравоходу, що виробляють переважно слизовий секрет. За будовою ці залози є простими трубчастими або трубчасто-альвеолярними. У слизовій оболонці є численні скупчення лімфоїдної тканини – лімфоїдні вузлики.

Підслизовий прошарок (tela submucosa) добре розвинений і утворений пухкою сполучною тканиною. Завдяки цьому оболонка утворює поздовжні складки, тому на поперечному розрізі просвіт стравоходу має зірчасту форму. У підслизовому прошарку розміщені кінцеві секреторні відділи власних стравохідних залоз (glandulae oesophageae), які за будовою є складними трубчасто-альвеолярними залозами зі слизовим типом секреції.

М’язова оболонка (tunica muscularis) стравоходу має характерні особливості. У верхній третині стравоходу м’язова оболонка утворена поперечнопосмугованими м’язовими волокнами; у середній третині вона поступово замінюється гладкими міоцитами, а в нижній третині складається тільки з гладких міоцитів. М’язові волокна і гладкі міоцити розташовані двома шарами: внутрішній шар – коловий і зовнішній шар – поздовжній. М’язова оболонка забезпечує перистальтику стравоходу і його постійний тонус.

Зовнішній м’язовий шар розташований нерівномірно. Поздовжні м’язові волокна грудної частини стравоходу утворюють парний перснестравохідний сухожилок (tendo cricooesophageus), який прикріплюється до нижнього краю пластинки перснеподібного хряща гортані. На рівні IV–V грудних хребців від зовнішнього м’язового шару відокремлюються м’язові пучки і формують бронхо-стравохідний м’яз (m. bronchooesophageus), який прикріплюється до лівого головного бронха. На рівні воріт легень переважно гладкі міоцити зовнішнього поздовжнього шару утворюють парний плевро-стравохідний м’яз (m. pleurooesophageus). Лівий м’яз з’єднує аорту і стравохід з лівою середостінною частиною пристінкової плеври на рівні роздвоєння трахеї. Правий м’яз відходить від нижньої третини грудної частини стравоходу і прикріплюється до правої середостінної частини пристінкової плеври. Отже, стравохід динамічно зв’язаний з названими структурами.

Зовнішня оболонка, адвентиція (tunica adventitia) стравоходу утворена пухкою сполучною тканиною. Зовнішньою оболонкою черевної частини стравоходу є серозна оболонка (tunica serosa), що вкрита мезотелієм, а також підсерозний прошарок (tela subserosa) з пухкої сполучної тканини.

Кровопостачання стравоходу

Стравохід кровопостачають артеріальні стравохідні гілки: у його шийній частині – від нижньої щитоподібної артерії (із підключичної артерії), у грудній частині – від грудної аорти, у черевній частині – від лівої шлункової артерії (із черевного стовбура). Венозна кров відтікає від стравоходу по однойменних стравохідних венах: з шийної частини – у нижню щитоподібну вену, від грудної частини – у непарну і півнепарну вени, від черевної частини – у ліву шлункову вену (в систему ворітної печінкової вени).

Лімфатичні судини від шийної частини стравоходу впадають у глибокі бічні шийні лімфатичні вузли (від них лімфа відтікає у яремні стовбури), від грудної частини – у білястравохідні, притрахейні, трахео-бронхові і передхребтові лімфатичні вузли (від них лімфа відтікає в бронхо-середостінні стовбури і грудну протоку), від черевної частини – у ліві шлункові лімфатичні вузли та у вузли лімфатичного кільця вхідного отвору шлунка (від них лімфа відтікає у грудну протоку і білястравохідні лімфатичні вузли). Частина лімфатичних судин стравоходу обходить лімфатичні вузли і безпосередньо впадає в грудну протоку.

Іннервація стравоходу

До стравоходу підходять стравохідні гілки від правого і лівого блукаючих нервів (Х пара черепних нервів), а також післявузлові симпатичні волокна від аортального симпатичного сплетення, які утворюють підслизове та міжм’язове нервові сплетення. По чутливих волокнах блукаючого нерва передається чутлива інформація від стравоходу. По парасимпатичних волокнах блукаючого нерва передається команда на посилення перистальтики та зменшення калібру стравоходу, а також на виділення секрету стравохідними залозами. По симпатичних волокнах поступає команда на зменшення перистальтики стравоходу та звуження його судин.

Вікові особливості стравоходу

Стравохід немовлят має вигляд тонкої трубки довжиною 10–12 см і діаметром приблизно 4 мм. Звуження стравоходу непомітні, вони формуються після 3–5 років. Упродовж 11–12 років життя довжина стравоходу подвоюється і досягає 20–22 см. Відстань від передніх зубів до кардіального отвору шлунка у дворічних дітей дорівнює 22,5–24 см, у п’ятирічних – 26–27,9 см, у дванадцятирічних – 28–34,2 см. Просвіт стравоходу у віці 2–6 міс. складає 0,85–1,2 см, а в 6 міс. – 1,3–1,8 см. У немовлят стравохід бере початок на рівні міжхребцевого диска між тілами III і IV шийних хребців, з віком ця межа опускається: у дворічних дітей вона розташована на рівні ІV–V хребців, у дванадцятирічних – на рівні V–VI хребців, у п’ятнадцятирічних – на рівні VI–VII шийних хребців. У старих людей початок стравоходу розташований на рівні I грудного хребця.

Поздовжні складки стравоходу формуються лише у віці 2–2,5 років. Складки в нижньому відділі стравоходу у немовлят відсутні, а просвіт розширений. Слизова і м’язова оболонки тонкі, коловий м’язовий шар несуцільний. Стравохідні залози слабо розвинені. Тонку зовнішню оболонку утворює пухка сполучна тканина.