Система ворітної печінкової вени

Ворітна печінкова вена (v. portae hepatis) є найкрупнішою нутрощевою веною в організмі людини, її довжина дорівнює 4–6 см, а діаметр – 1,1–1,8 см. Вона збирає венозну кров від усіх непарних органів черевної порожнини, окрім печінки і нижніх двох третин прямої кишки. Ворітна печінкова вена утворюється позаду головки підшлункової залози при злитті верхньої брижової вени і селезінкової вени. Нижня брижова вена переважно впадає у селезінкову вену, інколи ця вена відкривається безпосередньо у ворітну печінкову вену, тому ці три вени називають коренями ворітної печінкової вени.

Ворітна печінкова вена йде косо вверх і праворуч між низхідною частиною дванадцятипалої кишки і головкою підшлункової залози, позаду неї проходить нижня порожниста вена. Вена прямує до воріт печінки між двома листками печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки, у цій зв’язці попереду і праворуч від неї проходить спільна жовчна протока, а попереду і ліворуч – власна печінкова артерія.

У ділянці воріт печінки ворітна печінкова вена розгалужується на дві гілки – праву і ліву. Права гілка (r. dexter) крупніша за ліву гілку, вона через ворота печінки заходить у товщу правої частини печінки, де розгалужується на передню і задню гілки (rr. anterior et posterior). Ліва гілка (r. sinister) довша за праву гілку, вона входить через ліву ділянку воріт печінки у товщу лівої частини печінки, де розгалужується на три групи гілок: поперечну частину (pars transversa), від якої відходять гілки хвостатої частки (rr. lobi caudati) до однойменної частки; бічні і присередні гілки (rr. lаterales et mediales). У товщі печінки гілки ворітної печінкової вени галузяться подібно до артеріальних судин і супроводжують їх (див. другий том підручника, розділ «Кровопостачання печінки»). Коротко нагадаємо, що венозні гілки галузяться (разом з артеріями) на сегментні вени, потім на міжчасточкові вени, а від них відходять численні навколочасточкові вени.

Від цих судин відгалужуються вхідні венули, які разом з вхідними артеріолами проникають в часточки печінки, де зливаються, утворюючи синусоїдні гемокапіляри, по яких тече змішана кров. У центрі кожної часточки синусоїдні гемокапіляри впадають у центральну вену. Центральні вени, вийшовши із часточок, зливаються і утворюють збірні вени. Збірні вени, зливаючись, формують притоки правої, проміжної та лівої печінкових вен, які впадають у нижню порожнисту вену в ділянці її проходження в однойменній борозні печінки.

Отже, по ворітній печінковій вені в печінку притікає венозна кров від непарних органів черевної порожнини (окрім нижніх двох третин прямої кишки). З цією кров’ю в печінку потрапляють речовини, які всмокталися в шлунково-кишковому тракті. Це не тільки продукти розщеплення білків, жирів та вуглеводів, але й токсичні речовини, інфекційні збудники та інші антигени. Про це необхідно пам’ятати.

У товщі печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки у ворітну печінкову вену впадають такі судини:

Ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra) йде по малій кривині шлунка ліворуч і вверх до його кардіальної частини, супроводжуючи однойменну артерію, де повертає праворуч і вниз, впадає у початковий відділ ворітної печінкової вени на рівні верхнього краю головки підшлункової залози. Початкові притоки цієї вени анастомозують з правою шлунковою веною. Ліва шлункова вена збирає кров від верхніх ділянок лівої половини передньої і задньої стінок шлунка, вона анастомозує з притоками лівої шлунково-чепцевої вени. В ділянці кардіальної частини шлунка ліва шлункова вена анастомозує із стравохідними венами (vv. oesophageales). Стравохідні вени, які утворюють у стінці стравоходу потужне венозне сплетення, впадають у непарну вену, а вона відкривається у верхню порожнисту вену. Отже, завдяки сполученню лівої шлункової вени зі стравохідними венами утворюється анастомоз між системами ворітної печінкової вени і верхньої порожнистої вени – міжсистемний порто-кавальний анастомоз.

Права шлункова вена (v. gastrica dextra) йде по малій кривині шлунка праворуч і вниз, супроводжуючи однойменну артерію, впадає в початковий відділ ворітної печінкової вени поруч з місцем впадання лівої шлункової вени. Права шлункова вена збирає кров від верхніх ділянок правої половини передньої і задньої стінок шлунка. Початкові притоки цієї вени анастомозують з лівою шлунковою веною та з притоками правої шлунково-чепцевої вени. У кінцевий відділ правої шлункової вени впадає переважно передворотарна вена (v. prepylorica) – вена Мейо, по якій відтікає кров від воротарної частини шлунка. Інколи ця вена впадає у ворітну печінкову вену.

Міхурова вена (v. cystica) збирає кров від стінок жовчного міхура та міхурової протоки і впадає переважно у праву гілку ворітної печінкової вени в глибині воріт печінки. У розгалуження ворітної вени впадають дрібні вени від стінок ворітної печінкової вени та її гілок, власної печінкової артерії та жовчних проток, а також від діафрагми, які проходять у товщі печінково-діафрагмової зв’язки.

Припупкові вени (vv. paraumbilicales) – вени Саппея – Бурова, яких переважно є 4–5, беруть початок у пупковій ділянці, де анастомозують: з верхніми надчеревними венами, що є притоками внутрішніх грудних вен (впадають в систему верхньої порожнистої вени); нижніми надчеревними венами, що є притоками зовнішньої клубової, і з поверхневими надчеревними венами, які впадають переважно у велику підшкірну вену або стегнову вену (останні дві вени впадають у систему нижньої порожнистої вени).

Припупкові вени йдуть до воріт печінки вздовж круглої печінкової зв’язки між листками серпоподібної зв’язки. Не доходячи до воріт печінки, пупкові вени можуть зливатися в один стовбур або окремими гілками впадають переважно в ліву гілку ворітної печінкової вени.

Тут доцільно нагадати, що у плода функціонує пупкова вена (v. umbilicalis), по якій тече артеріальна кров від плаценти з поживними речовинами. Пупкова вена прямує до воріт печінки в однойменній її борозні між листками серпоподібної зв’язки і відкривається переважно у ліву гілку ворітної печінкової вени. Від кінцевої ділянки пупкової вени відгалужується венозна протока (ductus venosus) – протока Аранці, яка йде по однойменній борозні печінки і впадає у нижню порожнисту вену, тому частина артеріальної крові потрапляє у нижню порожнисту вену (див. нижче). Після народження дитини пупкова вена і венозна протока заростають, перетворюючись відповідно на круглу печінкову зв’язку і венозну зв’язку, які проходять в однойменних борознах печінки на нутрощевій її поверхні.

Отже, через припупкові вени утворюються потужні венозні анастомози (міжсистемні анастомози) між системами нижньої і верхньої порожнистих вен та ворітної печінкової вени – порто-кава-кавальні анастомози (див. нижче).

Притоки ворітної печінкової вени

Притоками, або коренями ворітної печінкової вени є три крупні судини: верхня брижова вена, селезінкова вена і нижня брижова вена.

  1. Верхня брижова вена (v. mesenterica superior) бере початок в клубово-сліпокишковій ділянці, проходить у товщі кореня брижі тонкої кишки вверх і ліворуч,  утворюючи  дугу,  вигнуту  вліво  і  вниз, і вливається у ворітну печінкову вену позаду головки підшлункової залози. Верхня брижова вена та її притоки супроводжують однойменну артерію та її розгалуження, розташовуючись праворуч від артерії. Вона збирає венозну кров від стінок брижової частини тонкої кишки, сліпої кишки і червоподібного відростка, висхідної і поперечної ободових кишок, дванадцятипалої кишки, шлунка, підшлункової залози, великого чепця і брижових лімфатичних вузлів.

У стовбур верхньої брижової вени послідовно впадають наступні вени.

Клубово-ободовокишкова вена (v. ileocolica) починається численними гілками, що збирають кров від кінцевого відділу клубової кишки і сліпої кишки, а також від червоподібного відростка,  яка  відтікає по вені червоподібного відростка (v. appendicularis). Притоки цієї вени збираються переважно в один стовбур, який прямує вверх і ліворуч і продовжується у верхню брижову вену.

Клубовокишкові і порожньокишкові  вени (vv. ileales et jejunales), яких налічується 16–20, проходять вверх і праворуч між листками брижі тонкої кишки, впадають у верхню брижову вену вздовж її лівої поверхні. Ці численні вени збирають кров від клубової і порожньої кишок, супроводжуючи однойменні артерії та їхні розгалуження.

Права ободовокишкова вена (v. colica dextra) йде присередньо і дещо догори позаочеревинно (інколи може бути 2–3 вени) і впадає у верхню брижову вену. Ця вена та її притоки супроводжують однойменну артерію та її розгалуження, анастомозуючи внизу з клубово-ободовокишковою веною, в ділянці правого згину ободової кишки – із середньою ободовокишковою  веною.

Середня ободовокишкова вена (v. colica media), яка має праву і ліву притоки, проходить між листками брижі ободової кишки, супроводжує однойменну артерію та її розгалуження. Численні притоки цієї вени збирають кров від правого згину ободової кишки, де вона анастомозує з правою ободовокишковою веною, та від усієї поперечноободової кишки. В ділянці лівого згину ободової кишки ця вена анастомозує з лівою ободовокишковою веною, утворюючи велику дугу (аркаду). Основний стовбур середньої ободовокишкової вени впадає у верхню брижову вену.

Права шлунково-чепцева вена (v. gastroomentalis dextra; v. gastroepiploica  dextra) супроводжує однойменну артерію, проходить вздовж великої кривини шлунка зліва направо, анастомозуючи з лівою шлунково-чепцевою веною. Вона збирає кров від нижніх ділянок правої половини шлунка, від правої половини великого чепця, анастомозуючи з притоками правої шлункової артерії. На рівні воротаря права шлунково-чепцева вена впадає у верхню брижову вену.

У кінцевий відділ правої шлунково-чепцевої вени впадають підшлунково-дванадцятипалокишкові вени (vv. pancreaticoduodenales) і підшлунковозалозові вени (vv. pancreaticae), по яких відтікає венозна кров від дванадцятипалої кишки і головки підшлункової залози.

  1. Селезінкова вена (v. splenica; v. lienalis) бере свій початок в ділянці селезінкових воріт при злитті декількох вен, що виходять із селезінки. Вена прямує праворуч уздовж верхнього краю хвоста і тіла підшлункової залози, розташовуючись на її задній поверхні під селезінковою артерією. Селезінкова вена проходить попереду черевної частини аорти, над виходом з неї верхньої брижової артерії, і позаду головки підшлункової залози вливається (разом з верхньою брижовою веною) у ворітну печінкову вену. Діаметр селезінкової вени в її середній ділянці дорівнює 0,4–0,6 см.

Селезінкова вена збирає кров від селезінки, шлунка, підшлункової  залози  і  великого  чепця, а саме по таких венах, що супроводжують однойменні артерії та їхні гілки:

–             ліва шлунково-чепцева вена (v. gastroomentalis sinistra; v. gastroepiploica sinistra) йде вздовж великої кривини шлунка ліворуч і впадає в початковий відділ селезінкової вени. Вона збирає кров від нижніх відділів тіла шлунка і лівої половини великого чепця, анастомозує з правою шлунково-чепцевою веною та іншими шлунковими венами;

–             короткі шлункові вени (vv.  gastricae breves) представлені численними дрібними судинами, які збирають кров від дна шлунка і впадають у початковий відділ селезінкової вени;

–             підшлунковозалозові вени (vv. pancreaticae) збирають кров переважно від хвоста і тіла підшлункової залози і послідовно впадають у селезінкову  вену.

У більшості випадків у кінцевий відділ селезінкової вени вливається нижня брижова вена.

  1. Нижня брижова вена (v. mesenterica inferior) формується у лівій клубовій ділянці при злитті верхньої прямокишкової вени і сигмоподібних вен, а вище до основного стовбура вливається ліва ободовокишкова вена, супроводжуючи однойменну артерію та її розгалуження. Вена, розташовуючись заочеревинно, прямує вверх дугоподібно – спочатку ліворуч, а після впадіння в неї лівої ободовокишкової вени повертає дещо праворуч. Потім нижня брижова вена йде вверх ліворуч від дванадцятипало-порожньокишкового згину, заходить на задню поверхню тіла підшлункової залози і в 70–75 % осіб впадає у селезінкову вену, а в інших випадках – у ворітну печінкову вену або у верхню брижову вену.

Нижня брижова вена збирає кров від стінок верхньої частини прямої кишки, сигмоподібної і низхідної ободових кишок.

Притоками нижньої брижової вени є наступні судини:

–             верхня прямокишкова вена (v. rectalis superior) збирає венозну кров від верхньої частини прямої кишки. Через систему прямокишкових венозних сплетень вона анастомозує із середніми і нижніми прямокишковими венами, що є притоками правої і лівої внутрішніх клубових вен (система нижньої порожнистої вени). Верхня прямокишкова вена прямує позаочеревинно догори і дещо ліворуч, “перетинає” попереду ліві загальні клубові вену і артерію. Вище верхнього краю лівого крижово-клубового суглоба верхня прямокишкова вена зливається із сигмоподібними венами, утворюючи основний стовбур нижньої брижової вени;

–             сигмоподібні вени (vv. sigmoideae), яких переважно є 2–3, проходять вверх та присередньо між листками брижі сигмоподібної ободової кишки, збирають кров від сигмоподібної ободової кишки і супроводжують усі розгалуження однойменних артерій. Ці вени, зливаючись з верхньою прямокишковою веною, формують стовбур нижньої брижової вени;

–             ліва ободовокишкова вена (v. colica sinistra) йде присередньо позаочеревинно (інколи може бути 2–3 вени) і впадає у нижню брижову вену. Ця вена супроводжує однойменну артерію та її розгалуження, збираючи кров від лівого згину ободової кишки і низхідної ободової кишки. Ліва ободовокишкова вена в ділянці лівого згину ободової кишки анастомозує із середньою ободовокишковою веною, а внизу – із сигмоподібними  ободовокишковими  венами.

Варіанти й аномалії ворітної печінкової вени

Ворітна печінкова вена та її притоки можуть мати різноманітні варіанти й аномалії. Найчастіше трапляються такі варіанти: ліва шлункова вена впадає у ворітну печінкову вену у місці злиття селезінкової та верхньої брижової вен, а в 23–25 % випадків – у селезінкову вену; нижня брижова вена впадає у верхню брижову вену або в місце злиття селезінкової і верхньої брижової вен. Інколи трапляються аномалії та вади розвитку ворітної печінкової вени та її основних приток. Зокрема, ворітна печінкова вена та її притоки проходять вверх попереду головки підшлункової залози та горизонтальної (нижньої) і верхньої частин дванадцятипалої кишки; ворітна печінкова вена впадає в нижню порожнисту вену, при цьому печінкові артерії розширені; дуже рідко бувають випадки вродженого стенозу ворітної печінкової вени; описаний випадок, коли праві і ліві легеневі вени зливаються в одну легеневу вену, яка впадає у ворітну печінкову вену.

Венозні анастомози між системами верхньої та нижньої порожнистих вен і ворітної печінкової вени

В організмі людини у товщі передньої і задньої стінок грудної і черевної порожнин, а також у стінках деяких внутрішніх органів (пряма кишка, стравохід, серпоподібна зв’язка печінки) між притоками верхньої і нижньої порожнистих вен та ворітної печінкової вени існують міжсистемні венозні з’єднання – анастомози. Їх прийнято називати за латинськими назвами трьох крупних венозних судин, між якими утворені ці анастомози: кава-кавальні – між системами верхньої та нижньої порожнистих вен; кава-портальні і кава-порто-кавальні – між системами верхньої і нижньої порожнистих вен та ворітної печінкової вени.

Ці венозні анастомози забезпечують обхідний кровообіг в організмі людини. Вони починають активно функціонувати при патологічних станах, зокрема при портальній гіпертензії (підвищення тиску крові в системі ворітної печінкової вени), коли виникають перешкоди для течії крові по основних венозних магістралях в системах порожнистих вен і ворітної печінкової вени. Тому знання і розуміння функціювання таких анастомозів має велике клінічне значення.

 

Анастомози між верхньою і нижньою порожнистими венами

І. У товщі передньобічних стінок черевної і грудної порожнин існують парні (праві і ліві) анастомози між системами верхньої і нижньої порожнистих вен (кава-кавальні анастомози). Вони формуються з венозного сплетення в пупковій ділянці. До них належать такі кава-кавальні анастомози:

  1. Нижні надчеревні вени (vv. epigastricae inferiores), витоки яких анастомозують в пупковій ділянці з витоками верхніх надчеревних вен, ідуть донизу і впадають у зовнішні клубові вени (vv. iliacae externi), а вони – в нижню порожнисту вену (v. cava inferior). Верхні надчеревні вени (vv. epigastricae superiorеs), що анастомозують в пупковій ділянці з витоками нижніх надчеревних вен, ідуть догори, переходять у внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae), які впадають відповідно у праву і ліву плечо-головні вени (vv. brachiocephalicae dextra et sinistra). З них кров відтікає у верхню порожнисту вену (v. cаvа superior).
  2. Поверхневі надчеревні вени (vv. epigastricae superficiales) і грудо-надчеревні вени (vv. thoracoepigastricae), анастомозуючи між собою, утворюють анастомози між системами нижньої і верхньої порожнистих вен – кава-кавальний анастомоз. Венозна кров відтікає по правих і лівих поверхневих надчеревних венах відповідно у праву і ліву великі підшкірні вени (vv. saphenae magne dextra et sinistra) або в стегнові вени (vv. iliaci externi), а потім – у загальні клубові вени (vv. iliaci communis), які відкриваються у нижню порожнисту вену (v. cava inferior). Венозна кров відтікає по грудо-надчеревних венах, які проходять догори по бічній стінці черевної і грудної порожнини, у праву і ліву пахвові вени (vv. axillares dextra et sinistra), потім у відповідні підключичні вени (vv. subclaviae), а з них у плечо-головні вени (vv. brachiocephalicae), які відкриваються у верхню порожнисту вену (v. cava superior).

Необхідно підкреслити, що між грудо-надчеревними і верхніми надчеревними венами, а також між поверхневими надчеревними і нижніми надчеревними венами існують численні анастомози.

ІІ. У ділянках задньої стінки грудної і черевної порожнин існують парні (праві і ліві) анастомози між верхньою та нижньою порожнистими венами (кавакавальні анастомози). Вони формуються через систему непарної і півнепарної вен.

  1. Початковими відділами непарної і півнепарної вен (vv. azygos et hemiazygos) є відповідно права і ліва висхідні поперекові вени (vv. lumbales ascendentes dextra et sinistra), які утворюють численні анастомози відповідно з правими і лівими поперековими венами (vv. lumbales dextrae et sinistrae), що безпосередньо впадають у нижню порожнисту вену (v. cava inferior). Непарна вена (v. azygos), в яку впадають півнепарна вена (v. hemiazygos) і праві задні міжреброві вени (vv. intercostales posteriores dextrae), впадає безпосередньо у верхню порожнисту вену (v. cava superior).
  2. Уздовж хребта (від рівня великого отвору потиличної кістки до верхівки крижової кістки) розміщені суцільні внутрішні і зовнішні хребтові венозні сплетення (plexus venosi vertebrales interni et externi), через які утворюються анастомози (праві і ліві) між системами нижньої і верхньої порожнистих вен – кава-кавальні анастомози.

У шийній ділянці від хребтових венозних сплетень кров  відтікає  у  хребтові  і  потиличні  вени (vv. vertebrales et occipitalеs), які впадають у систему внутрішньої яремної вени (v. jugularis interna).  Потім кров з них потрапляє відповідно у праву і ліву плечо-головні вени (vv. brachiocephalicae dextra et sinistra), а з них – у верхню порожнисту вену (v. cava superior). Окрім того, на рівні великого отвору потиличної кістки хребтові венозні сплетення анастомозують з підпотиличним венозним сплетенням (plexus venosus suboccipitalis), з основним сплетенням (plexus basilaris) і потиличною пазухою (sinus occipitalis) твердої оболони головного мозку. Кров від цих венозних сплетень також потрапляє в систему верхньої порожнистої вени.

У ділянці грудної клітки із хребтових венозних сплетень кров відтікає у задні міжреброві вени (vv. intercostales posteriorеs), з них в непарну і півнепарну вени (vv. azygos et hemiazygos), а потім у верхню порожнисту вену (v. cava superior).

У поперековій ділянці хребтові венозні сплетення (plexus venosus vertebrales) з’єднуються з правими і лівими поперековими венами (vv. lumbales dextrae et sinistrae), що відкриваються у нижню порожнисту вену (v. cava inferior). У крижовій ділянці хребтові венозні сплетення анастомозують з крижовим венозним сплетенням (plexus venosus sacralis), кров від якого відтікає в бічні і серединну  крижові  вени  (vv.  sacrales  laterales  et  mediana), а вони впадають у систему нижньої порожнистої вени (v. cava inferior).

Отже, через систему хребтових венозних сплетень утворюються численні анастомози з внутрішньочерепними  венами,  з  венами  в  ділянках  шиї і грудної клітки, поперекової ділянки і ділянки малого таза. Кров з потужних венозних анастомозів, що функціонують в ділянках задньої стінки грудної і черевної порожнин, відтікає у верхню і нижню порожнисті вени, тобто функціонує потужний кава-кавальний анастомоз.

 

Анастомози між ворітною печінковою веною та верхньою і нижньою порожнистими венами

Ворітна печінкова вена через свої притоки (припупкові вени, ліва шлункова вена, верхня прямокишкова вена, верхня брижова вена) анастомозує із системами верхньої і нижньої порожнистих вен, утворюючи порто-кавальні і порто-кава-кавальні анастомози. До них належать такі анастомози:

  1. Ворітна печінкова вена (v. portae hepatis) анастомозує через припупкові вени (vv. paraumbilicales) в пупковій ділянці передньої стінки черевної порожнини з притоками верхньої і нижньої порожнистих вен – порто-кава-кавальні анастомози. Припупкові вени, яких переважно є 4–5, беруть початок у пупковій ділянці, де анастомозують з верхніми надчеревними венами (vv. epigastricae superiorеs) і грудо-надчеревними венами (vv. thoracоepigastricae), що впадають у систему верхньої порожнистої вени (v. cava superior), а також з нижніми надчеревними венами (vv. epigastricae inferiorеs) і поверхневими надчеревними  венами (vv. epigastricae superficiales), які впадають у систему нижньої порожнистої вени (див. про них вище).

Припупкові вени прямують до воріт печінки вздовж круглої печінкової зв’язки між листками серпоподібної зв’язки, їх спільний стовбур переважно відкривається в ліву гілку ворітної печінкової вени або безпосередньо у ворітну печінкову вену.

При портальній гіпертензії (підвищення тиску крові в системі ворітної печінкової вени) кров може відтікати з ворітної печінкової вени по припупкових венах у зворотному напрямку у венозне сплетення в пупковій ділянці, а від нього в описані вище притоки верхньої і нижньої порожнистих вен, утворюючи порто-кава-кавальні анастомози. У пацієнтів з цією недугою передня стінка живота має характерний вигляд: численні підшкірні вени розширені, мають звивисту змієподібну форму і радіально розходяться від пупка. Такий симптом клініцисти називають симптомом “голова Медузи” (“caput Meduzae”), маючи на увазі горгону на ім’я Медуза, якій древньогрецький міфічний герой Персей відрубав голову, що мала змії замість волосся.

  1. Ворітна печінкова вена (v. portae hepatis) утворює анастомоз із системою верхньої порожнистої вени (порто-кавальний анастомоз) через стравохідні вени (vv. oesophageales), що утворюють у стінці стравоходу венозне сплетення. Цей анастомоз формується таким чином: венозне сплетення стравоходу в черевній порожнині в ділянці кардіальної (v. gastrica sinistra), яка впадає у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis), відповідно у грудній порожнині кров від стравохідного венозного сплетення відтікає у непарну і півнепарну вени (vv. azygos et hemiazygos), а непарна вена безпосередньо впадає у верхню порожнисту вену (v. cava superior).

Знання такого порто-кавального анастомозу має велике значення в клініці. Зокрема, при портальній гіпертензії частина крові відтікає у зворотному напрямку з ворітної печінкової вени через ліву шлункову вену у стравохідне венозне сплетення, а потім у систему верхньої порожнистої вени. При цьому захворюванні стравохідні вени варикозно (звивисто) розширюються, що за певних обставин може призвести до розриву однієї з них і значної кровотечі.

  1. Ворітна печінкова вена (v. portae hepatis) утворює міжсистемний анастомоз з нижньою порожнистою веною (v. cava inferior) через прямокишкове венозне сплетення (plexus venosus rectalis) – порто-кавальний анастомоз. Він формується таким чином: по середніх і нижніх прямокишкових венах (vv. rectales mediae et inferiores) кров відтікає від нижніх двох третин прямої кишки у праву і ліву внутрішні клубові вени (vv. iliaci interni dextra et sisnistra), а з них – у систему нижньої порожнистої вени. По верхній прямокишковій вені (v. rectalis superior) кров відтікає від верхньої третини прямої кишки у нижню брижову вену (v. mesenterica inferior), що є притокою ворітної печінкової вени (v. portae hepatis). Витоки верхньої, середніх і нижніх прямокишкових вен анастомозують між собою через прямокишкове венозне сплетення.

Знання   цього   порто-кавального   анастомозу   дає можливість зрозуміти механізм виникнення метастазів (перенесення патологічного агента з ураженого органа в інший) в різних органах при злоякісних пухлинах прямої кишки, який залежить і від місця розташування патологічного процесу в цьому органі. Якщо ракові клітини потрапляють з течією крові у верхню прямокишкову вену, що є притокою нижньої брижової вени – системи ворітної печінкової вени, то ймовірні метастази в печінці. При проникненні злоякісних клітин у середні або нижні прямокишкові вени, по яких кров відтікає в систему нижньої порожнистої вени, метастази переважно виникають в легенях.

  1. У ділянці задньої стінки черевної порожнини в позаочеревинному просторі ворітна печінкова вена (v. portae hepatis) через свої притоки утворює анастомози із судинами позаочеревинного простору, що впадають у систему нижньої порожнистої вени (v. cava inferior) – порто-кавальні анастомози. Зокрема, притоки верхньої брижової вени (v. mesenterica superior) анастомозують з яєчковими венами (vv. testiculares) у чоловіків чи яєчниковими венами (vv. ovaricae) у жінок. Праві з них впадають безпосередньо в нижню порожнисту вену, а ліві – в ліву ниркову вену, яка відкривається у нижню порожнисту вену.